Руденко Людмила Володимирівна Руденко Людмила Володимирівна (1904 — 1986) — друга чемпіонка світу з шахів.
Народилася в місті Лубни Полтавської області. Її батько до громадянської війни був дійсним статським радником, після війни — прокурором міста, а пізніше священиком. У 1925-му році Людмила переїхала до Москви, а в 1929 — до Ленінграда.
Шахами захопилася ще в Одесі. Живучи в Москві, взяла участь у першому великому для себе турнірі, але посіла одне з останніх місць. Сильний характер і незламна воля не дали їй впасти духом, а змусили спрямувати всі сили на досягненні поставленої мети — стати однією з кращих шахісток. Копітка вивчення шахової теорії, довгі тренування дали свої результати — в 1928-му році Руденко стала чемпіонкою СРСР. А з 1929 року вона сім разів ставала чемпіонкою Ленінграда.
Смотрите также:купить царские монеты
У 1949 році Людмила Володимирівна взяла участь у Чемпіонаті світу, який проходив у Москві, і посіла перше місце, вигравши 9 партій з 16, а програвши тільки дві. У 1952-му — стала чемпіонкою СРСР, перемігши на XII жіночій першості СРСР. А в 1953 році поступилася звання чемпіонки світу Бикової, але продовжувала брати участь у змаганнях, займаючи призові місця.
Руденко Людмила Володимирівна — не тільки перша радянська чемпіонка світу, але і жінка з героїчною долею. На початку Великої вітчизняної війни, ленінградський військовий завод, на якому вона працювала, евакуювали до Уфи. Збиралися настільки спішно, що три сотні дітей робітників заводу довелося залишити в піонерських таборах і заміських дитячих садах. Для того щоб повернути дітей їх батькам, Людмила Володимирівна вирушила назад до Ленінграда, випросила 12 вагонів, в які завантажили дітей і матерів з немовлятами. Пробиваючи собі дорогу через численні кордони, Руденко протягом місяця везла дітей на Урал. Всі вижили, а цей подвиг Людмили Володимирівни бал описаний у книзі «Жінки-комуністи у Великій вітчизняній війні».
У 1957 році за внесок у розвиток шахів в СРСР була нагороджена орденом «Знак Пошани».