«Наші гімнасти програли вашим на чемпіонаті світу. Чи скоро черга шашок рендзю?» Прийшовши в конверті з Кіото разом з черговими ходами майстра 8 дана Косио Хаякави це питання мало схожий на жарт. А всього три роки тому його не можна було сприйняти інакше. Лист змусило вдатися до спогадів.
Гулко і майже нерозбірливо розносилися під склепіннями вокзалу Кіото оголошення диктора. Прибували й відправлялися за своїми маршрутами блакитні електрички. Одна з них через кілька хвилин попрямує в Осаку, де автор цих рядків працював тоді в прес-центрі виставки «60 років Радянської держави». У стародавню японську столицю мене запросив до себе керівник кіотоского відділення федерації шашок рендзю Японії, в той час срібний призер національного чемпіонату К. Хаякава. Позаду поїздка вулицями міста із зеленими дзвінкими трамваями в потоках автомашин, старовинними палацами і храмами серед ультрасучасних готелів і контор, довга, напружена, але закономірно невдала партія з другим гравцем країни, інтерв’ю газеті «Кіото сімбун», спалахи бліцламп фоторепортерів. Інтерес до першого, нехай ще несерйозного зарубіжному супернику в моїй особі, був дуже великий.
Новости сайта:оценка имущества
У затишному будиночку пана Хаякави, на циновках за низеньким столиком ми обговорювали перспективи гри поза Японії. Чи будуть в СРСР гідні противники, хотів знати знаменитий майстер. Я запевнив, що такі неодмінно з’являться.
Японці вважаються родоначальниками шашок рендзю, хоча з’явилися вони не на їх островах, а в континентальній частині Східної Азії. Це трапилося більше чотирьох тисячоліть тому. Втім, є відомості, що гру знали інки доколумбової Америки. Однак саме в Японії були розроблені сучасні правила, опубліковані книги з теорії та стали проводитися офіційні змагання. Рендзю перекладається з японської як «нитка перлів». Очевидно, ті, хто давав назву, вважали, що збудований з п’яти шашок ряд, що приводить гравця до перемоги, дійсно коштував п’яти перлин. Під ім’ям «5 в ряд» в XX столітті гра стала відома практично у всіх країнах. Правда, подекуди, в тому числі і в Радянському Союзі, вживається і менш респектабельне — «хрестики-нулики на нескінченному полі».
Багатьох рендзю притягує ілюзорною простотою. Навчитися грати і справді легше, ніж у що-небудь. Але ваш клас зростає, а непізнаного стає все більше. Ці шашки не переміщаються по дошці і не б’ють один одного, і тим не менш по динамізму і великій кількості захоплюючих комбінацій вони не поступляться ніякий інший грі.
Спочатку дошка, утворена 15 вертикальними і 15 горизонтальними лініями, абсолютно порожня. Потім в центрі, позначеному жирної чорною крапкою, з’являється чорна шашка. Тепер слово за білими. Суперники ставлять по черзі своїх «солдатів» на вільні перетину ліній, поки хто-небудь не вибудує 5 з них в безперервний ряд, байдуже в якому напрямку: по вертикалі, горизонталі або діагоналі. На цьому й кінчається схожість з найдавнішим варіантом гри, який все ж вижив під назвою «хрестики-нулики на нескінченному полі».
Білим, як слабкій стороні, дозволяється вигравати довгим рядом з 6 і більше шашок, забороненим для чорних навіть як засіб захисту.
Розглянемо тепер інші побудови. «П’ятірки» виникають через шахов — «четвірок», найчастіше відкритих з обох сторін. Такі утворюються з полушахов — «трійок» двох видів: суцільних і з інтервалом. Ясно, що і шах і полушах легко закрити. Інша справа, коли гравець одним ходом робить дві або декілька «четвірок», «трійок» або і тих і інших. Такі ходи називають виделками. Чорним з них дозволена лише одна — 4х3, тобто шах-полушах. Всі інші: 4х4, 3х3, 4х4х3, 4х3х3 …, — як добровільні, так і вимушені маневрами противника, караються поразкою за фол. Маючи на одну шашку менше, білі можуть не тільки йти до перемоги через будь вилки, а й домагатися її, провокуючи чорних на заборонені ходи (фоли).
На діаграмі показані положення, які лише нагадують фоли 3х3. Однак горизонтальний ряд А блокований і не перетворюється у відкритий шах, один з пересічних в пункті B рядів може стати лише «шісткою», а діагональ C дає фол 4х4 в пункті X. добудовуючи «п’ятірку» ходом D, чорні виграють. Виникаючі одночасно в таких випадках недозволені вилки і довгі ряди в розрахунок не беруться.
Якщо білі, проігнорувавши фол противника, роблять черговий хід, він вважається заграним і покаранню не підлягає.
Вичерпавши всі ресурси для виграшу, але не домігшись його, партнери погоджуються на нічию. Але такі випадки вкрай рідкісні. У чемпіонатах Японії по рендзю 1978 і 1979 років світом закінчувалася тільки одна партія з дев’яти. Зазвичай для з’ясування стосунків вистачає 60 шашок.
Перемога на національній першості — потаємна мрія кожного японського гравця. Нагороди розігрують десять найсильніших: торішній чемпіон, срібний призер і 8 переможців зональних змагань. Ось чому його називають «Турніром десяти». Звання гросмейстера носить лише одна людина, оскільки він захищає його щорічно в матчі з переможцем змагання претендентів і втрачає в разі програшу.
Як і в інших національних видах спорту, у японців існує громіздка класифікація. Майстри мають категорії (дані) від нижчого 1-го до вищого 9-го. У їх когорту кожен підіймається по сходах з 10 розрядів (кю) із зворотним порядком старшинства (10 — нижчий).
Родоначальники рендзю, не маючи суперників за кордоном, привласнювали найвидатнішим майстрам довічний титул «всесвітнього гросмейстера». Вони і зараз найбільш митецькі гравці, але перевагу потрібно вже доводити.
Першими їм кинули рукавичку радянські рендзісти. З кількома з нас б’ється по листуванню майстер 8 дана з Токіо Горо Саката і поки програє за підсумками 14 партій 6: 8. З К. Хаякави автор цих рядків грає на чотирьох дошках. На жодній ще немає результату. Мені пощастило стати першим іноземцем, якому був привласнений 1 дан. Парадоксально, але рівень гри нашої аматорської маси, мабуть, вище японського. Згідно викладкам Г. Саката, в Японії самоучки ніколи не піднімалися вище 5-го розряду. А ось москвичі — студенти Олександр Носовський і Микола Александров через три місяці після розставання з «хрестики-нулики на нескінченному полі» виконали норму 1 дана. Тим часом і їх нерідко обіграють в Московському клубі шашок рендзю.
База для розвитку гри у нас в країні — це багато тисяч спіткали згадані «хрестики-нулики». Найбільш сильні з них самі прийшли до висновку про безперспективність цього варіанту гри. Японцям ж, щоб довести неминучість виграшу чорних при правильних ходах, потрібно півтори тисячі років. У шашках рендзю шанси сторін приблизно рівні, що разом з іншими достоїнствами ставить їх в один ряд з шахами, Лубенські шашками і го. Зацікавилися ними і в науковому світі. У московському Інституті проблем управління, де народилася знаменита шахова «Каїсса», вже розробляється для них машинна програма.
У цій області є з ким змагатися, крім японців. Нещодавно відбувся матч комп’ютерів Данії та Канади. Перемога з рахунком 3: 1 дісталася дітищу датських вчених, які працювали під керівництвом професора Копенгагенського університету Торбен Заля. Не чекаючи інших викликів, вони проголосили свою програму «Заль-1» найсильнішою в світі. Поки «чемпіон серед машин» не суперник хорошим гравцям. Переможець першості Швеції Альф Далгрен розгромив його 10: 0. Шведи вже більше 20 років розвивають у себе шашки рендзю. Велика увага грі приділяє преса. А починали там з тих же «хрестиків-нуликів на нескінченному полі».
Цим прізвиськом спрощений варіант гри, як не дивно, зобов’язаний одному з її безперечних достоїнств: партію можна зіграти на звичайному папері в клітку, позначивши чорних хрестиками, а білих нуликами. Зійде, якщо немає спеціального інвентарю. Можна мати 5 комплектів звичайних шашок (по 60 штук) і розкреслити на шматку фанери або пресованого картону сітку 15х15 так, щоб шашки ставилися майже впритул. Однак незабаром в Москві і в Ленінграді повинні освоїти серійне виробництво спеціальних дощок для шашок рендзю з необхідними поясненнями, практично короткими підручниками. Причому продукція буде відповідати всім стандартам: діаметр шашки — 21,5 мм, розмір сітки — 335х325 мм. Система нотації — буквено-цифрова, як у російських шашках і шахах.
— А чи потрібна нам ця гра? — Почуєш підчас від тих, кому невідомо, наскільки багатий світ змагань на дерев’яних дошках. — У нас же є шахи та шашки.
Пригадуються подібні заперечення недавнього минулого проти хокею з шайбою і хокею на траві, регбі. І аргументація була схожою — футбол і хокей з м’ячем вже були. Те, що люди вибирають різні форми удосконалення сили і спритності на стадіонах і шукають нові, вже нікого не дивує. Не менш закономірно і розбіжність смаків в інтелектуальних іграх, проте всі вони успішно служать одному дуже важливій справі — вихованню розумових здібностей і пам’яті.
Відділ спортивної та оборонно-масової роботи ЦК ВЛКСМ, відділ фізичної підготовки Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР вже висловлювалися за створення секцій шашок рендзю і го на громадських засадах у вузах, технікумах і шахових клубах.
При належній увазі до цього виду спорту серед рендзістов в недалекому майбутньому у нас будуть свої гросмейстери. Родоначальники гри недарма почали побоюватися за збереження гегемонії.