Розповідає Юрій Авербах.
Для мене було великим прикрістю дізнатися про смерть Андре Шерона. Пішов з життя видатний теоретик ендшпіля, справжній дослідник, багато сприяв розвитку сучасної теорії.
А. Шерон був одним з піонерів систематичного, по-справжньому наукового, планомірного вивчення ендшпіля. Його перша робота була опублікована на початку двадцятих років, остання — на початку сімдесятих. За ці півстоліття Шерон значно розширив наші знання в області різних закінчень, особливо цінні його роботи, присвячені вивченню ендшпіля «тура і пішак проти тури». Його багаторічна праця підсумовано в чотиритомному фундаментальному довіднику по ендшпілю, що вийшов німецькою мовою.
У процесі роботи над дослідженням ендшпіля я часто відштовхувався від аналізів видатного французького композитора, хоча, скажу чесно, підходив до них критично. Не раз мені вдавалося їх поліпшити, іноді і спростувати.
Смотрите также:ателье по пошиву мужской одежды
Точно так само прискіпливо ставився до моїх аналізах і Шерон. Йому теж вдавалося їх покращувати і спростовувати. А в цілому від цього заочного змагання, що тривав понад чверть століття, виявилася у виграші теорія шахів.
Хочу зазначити, що ми обидва прагнули до однієї мети — до створення справжньої, наукової теорії ендшпіля, але підхід у нас був різний. Шерон підходив до аналізу як шаховий композитор — прагнув встановити єдність розв’язку, шукав найкоротший шлях до мети, намагався показати недостатність інших шляхів. Через це його аналізи часто були перевантажені непотрібними численними варіантами, що відлякувало недосвідченого читача.
Я ж, як шахіст-практик і педагог, в першу чергу, шукав метод, шукав типовий, характерний для даного ендшпіля шлях до мети, завжди намагався звести аналіз до мінімуму варіантів.
У молодості Шерон домагався та успіхів і в практичній грі, був майстром, чемпіоном Франції 1927 року, проте пізніше він присвятив себе виключно складанню етюдів і дослідженню ендшпіля. Безсумнівно, що він відрізнявся видатними аналітичними здібностями. Це помітно не тільки в його теоретичних роботах, а й у тому, що він спростував і поліпшив сотні етюдів інших авторів.