Біографія Юхима Геллера

Юхим Геллер народився в 1925-м, 2 березня. У 21 рік Геллер був усього лише кандидатом у майстри. Правда, для того часу це зовсім не так уже й мало і зовсім не так вже скромно, але і в кандидатах він затримався не зі своєї вини.
1928 взято за точку відліку тому, що приблизно в трирічному віці Геллер вперше в житті побачив шахові фігури. До його батькові, Петру Юхимовичу, учневі відомого майстра, чемпіона країни 1929 Б. Берлінського, майже щовечора приходили захоплені шахами люди і допізна засиджувалися за шахівницею. Природно, що за грою батька стежив син. Картина доволі типова, чи не так, і як дві краплі води схожа на багаторазово описану ситуацію в будинку маленького Хозе — майбутнього чемпіона світу Капабланки. Але на відміну від Хозе, за два вечори усвоившего нібито правила гри і тут же переміг свого батька, перше знайомство Геллера з шахами носило дещо інший характер.

Смотрите также:Цены за ремонт
Навіть якби восени 1938 року і не припинився прийом у футбольну секцію Одеського Палацу піонерів, гросмейстер Юхим Геллер все одно з’явився б: природний шаховий талант рано чи пізно не міг не вимагати уваги до себе. Звичайно, прогав Геллер ці роки спокійного довоєнного дитинства, він виявився б якимось іншим у шахах. Геллер з приятелем, обидва засмучені такою що не відбулася футбольною кар’єрою, бродили по залах і коридорах колишнього палацу графа Воронцова, відданого піонерам. В одній з кімнат навколо столу в два поверхи скупчилися їх однолітки. Хлопці приєдналися до групи, постаралися протиснутися вперед. На шахівниці стояла позиція (багато пізніше Юхим Петрович згадав, що ця була партія Ботвинник — Альохін з турніру в Амстердамі, тільки що зіграна і опублікована).
Хлопчачі поради, як слід було грати гросмейстерам, сипалися з усіх боків. Активно подавав голос і один з новачків. Керівник цього шахового віча рази два швидко глянув на хлопчиська, потім, запитавши ім’я та прізвище, оголосив його прийнятим у шаховий гурток і направив для початку на першість піонерських форпостів — віддалений прообраз нинішніх змагань «Біла тура».
Хлопчисько, що називається, одним духом виграв чемпіонат свого форпосту, увійшов до числа переможців районного турніру і вельми пристойно зіграв у міському чемпіонаті піонерів Одеси. Три турніру — три сходинки по кваліфікаційної сходах! Ну, а третьеразрядніков Геллера від шахів не могли вже відвернути найсильніші хлоп’ячі спокуси …
Через рік, вивчивши мало не напам’ять свою першу шахову книгу — «Шаховий щорічник» і познайомившись з «Моєї системою на практиці» Німцовича, Геллер став перворазрядником. Наймолодшим в Одесі. Причому символічно: вже тоді 14-річний юнак волів зайву годину провести за книгами (це були «Мої найкращі партії» Альохіна та турнірний збірник чемпіонату СРСР 1939, в ньому публікувалася стаття М. Ботвинника, в якій серед інших проблем говорилося і про підготовку шахіста до змагань), ніж грати легкі партії у дворі. Віра в користь поглиблених занять теорією зміцніла після того, як у чемпіонаті Одеси 1941 15-річний Геллер переміг у першій же своїй зустрічі з майстром досвідченого С. Жуховицького, застосувавши невідомий для того дебютний варіант у захисті Німцовича. За результатами турніру учень 8-го класу 101-ї школи отримав право виступити в чемпіонаті України …
Зрозуміло, Геллер не знав, що першість республіки 1941 залишиться незіграної, а він сам наступний раз зустрінеться з майстром лише п’ять років потому.
У роки воїни Геллер не зіграв жодної мало-мальськи серйозної партії. Два роки вчився в школі, потім — армія. Аеродроми: перший — в Підмосков’ї, решта — один захід іншого. Механік Геллер готує «ІЛи» до чергової штурмівці. Готує, очевидно, непогано, тому що перші його нагороди (про них не згадує навіть всезнаючий «Шаховий словник») не за шахи — за воїну.
У 1945 році, після демобілізації, Геллер повернувся в Одесу і вступив на економічний факультет університету. Навчання, шахи та … баскетбол йшли паралельно, причому успіхи виразно вимальовувалися на всіх трьох фронтах. Навчання завершилася відмінним захистом дипломної роботи, точні кидки по кільцю принесли Геллеру «посаду» запасного гравця збірної команди Одеси, а заняття шахами … Тут усе було особливо яскраво. Одеса підкорена, а дебют у чемпіонаті України, що відбувся в 1946 році, привів до поділу 4-6-го місць.
Шлях нагору почався для молодого кандидата в майстри на рубежі літа і осені 1947 року, а аж ніяк не в тепличних умовах. Три півфіналу чергового, XVI чемпіонату країни ледве могли вмістити всіх майстрів, і тому кожній групі Всесоюзного турніру кандидатів у майстри, що проводилося на правах чвертьфіналів, було надано лише одне місце в півфіналі. Груп було сім, і серед переможців опинилися Т. Петросян, Р. Горбів, Г. Ілівіцкій. Турнір кандидатів у майстри спорттовариства «Наука» виграв Геллер. Він набрав 12 очок з 15, на півтора очки відірвався від найближчого конкурента.
У жовтні півфіналісти вступили в боротьбу. Геллер потрапив у Свердловськ, де учасників грало менше, ніж в інших півфінальних турнірах: всього лише 13 проти 16 у Москві та Ленінграді. Тому поділ 5-6-го місць з сімома очками не дав Геллеру майстерного звання, хоча в Москві п’яте місце і 8,5 очок Петросяна, а в Ленінграді 5- 6-е місця і 9 очок Загоровського звели їх в наступний шаховий ранг. Втім, Геллер був незадоволений аж ніяк не долею, але лише до одного: зумів же Або-вникни у своєму рідному Свердловську набрати не 7, а 8,5 очок, розділ не 5-6-е, а 2-3-е місця н стати відразу і майстром, і фіналістом! Зате преса зазначила: «Геллер показав, що стоїть на правильному шляху до оволодіння майстерністю».
Наступний рік знову почався досить скромно: 5- 8-е місця на чемпіонаті України при шести майстрів. Успіхи прийшли влітку. Спочатку 3-5-е місця в бакинської групі Всесоюзного турніру кандидатів у майстри і — по кандидатського списку — право знову виступити в півфіналі. Потім у вересні в Ленінграді — перемога, про яку досить довго говорили з подивом. Там, на першому командному чемпіонаті СРСР, Геллер грав за Україну на сьомий дошці. Місце в команді не дуже який високе: попереду крім майстрів були два кандидати — С. Котлерман і А. Банник. Зате результат Геллера виявився єдиним на чемпіонаті: 6 з 6. Сто відсотків! Перемоги над трьома майстрами, у тому числі над А. Константинопольським, який став призером чемпіонату СРСР у ті роки, коли Геллер тільки-тільки почав грати в шахи «за загальними правилами».