У різні часи й у різних народів главу держави називали по-різному. В одних це був шах, в інших — цар. У середні століття більшістю народів Європи правили королі.
У реальному житті король був найголовнішою персоною в державі: і в мирному житті, і на поле битви. Він завжди був оточений своїми воїнами, покликаними його захищати. Такими воїнами були, в основному, лицарі і піші солдати.
Вони були головною бойовою силою будь-якого бою. Разом з тим безпосередню участь у таких битвах часто доводилося приймати і самим главам держав. Серед них були і дійсно вправні воїни, наприклад, Річард Левине Серце в Англії, Карл Великий у Франції. Але найчастіше роль короля зводилася лише до того, щоб віддавати своїм підлеглим накази. А коли битва підходила до кінця, всі лаври переможця діставалися насамперед йому.
Дивіться також:международный сайт знакомств
Точно так само і на шаховій дошці. Якби король умів говорити, він би сказав: «Я найголовніший в шаховому королівстві!» І справді: немає на дошці фігури більш важливою і цінною, ніж король. Але немає фігури і більш слабкою і вразливою, ніж король. У кожного гравця тільки по одному королю. І кому вдається захопити ворожого короля в полон, той і виграє шахове бій. Тому інші шахові фігури повинні ретельно оберігати і захищати свого короля.